Етика спілкування вчителя з учнями

Головною моральною основою етики педагогічного спілкування має бути добре, гуманне ставлення до людей, яке включає повагу до особистості, співчуття, любов

Проявляти повагу до особистості означає уважно ставитися до неї, виявляти довіру, справедливість, доброзичливість, увічливість. З повагою несумісні насильство, порушення прав і свобод, жорстокість, приниження. У ставленні до дітей надзвичайно важливо вміти поєднувати вимогливість і повагу.

Співчувати дитині - означає поділяти її радість чи сум, захоплюватися її успіхами, жаліти у невдачах. З поняттям «співчуття» тісно пов'язане поняття «милосердя», що може бути визначене як діяльне прагнення допомогти кожному, хто має в тому потребу.

Поняття «любов» сучасні мислителі здебільшого розглядають як відповідальність Я за Ти, прийняття однією людиною іншої з усіма її радощами, болями та сподіваннями.

Любов педагога до дітей - одна з головних передумов досягнення належної результативності виховання через те, що має величезну силу позитивного впливу. Якщо ж педагог не любить дітей, він не зможе захопити їх своїми інтересами, прагненнями, зрозуміти їхню душу.

Видатний педагог В. Сухомлинський, формулюючи побажання молодим учителям, писав: «Необхідно, щоб виховання дітей, любов і повага до них і дружба з ними - щоб усе це було самою суттю вашого духовного життя, мій друже». Він мав на увазі не сюсюкання й не захвалювання, не вседозволеність, а мудру людську любов, одухотворену глибоким знанням людського, розумінням усіх слабких і сильних сторін особистості - любов, що застерігає від нерозсудливих учинків і надихає на вчинки чесні, благородні, любов, що вчить жити; любов, у якій поєднується сердечна ласка з мудрою суворістю й вимогливістю.

Чемність - форма взаємовідносин між людьми, яка включає в себе такі людські прояви, як уважність, готовність стати в пригоді кожному, хто цього потребує. У житті можуть зустрічатися ситуації, коли ми вимушені мати справу з людиною, котра з різних причин не заслуговує на повагу. Але це не дає нам права принижувати її. Треба за всіх обставин залишатися чемним. Чемність має декілька відтінків: коректність, люб'язність ґречність, делікатність.

Коректність - це здебільшого офіційна, суха чемність, уміння «тримати себе в руках» у будь-яких ситуаціях, навіть конфліктних. Проявляти коректність - означає зберігати свою гідність і свого партнера зі спілкування.

Люб'язність - чемність, у якій виразно проявляється прагнення бути приємним і корисним іншому. Люб'язна людина - це людина привітна, увічлива, з якою приємно вступати в контакт, вислуховувати її поради.

Ґречність - вища міра вияву ввічливості, яка завжди має проявлятись у спілкуванні зі старшими людьми.

Делікатність - чемність, що виявляється педагогом особливо м'яко, чутливо стосовно неврівноважених, уразливих, егоїстичних, навіть злих дітей. Часто це діти з проблемних чи неповних родин, де панують жорсткі взаємини, відсутній емоційно-позитивний мікроклімат.

Тактовність - почуття міри, котрої слід дотримуватися у стосунках з іншими людьми. Для її належного прояву педагогові необхідно:

  • уміти відчувати ту межу, за якою в дитини, колеги чи в когось із батьків може виникнути образа;
  • не робити зауважень у присутності інших людей;
  • не ставити запитань, що можуть викликати біль у співрозмовника або поставити його в незручне становище.

Тактовність - надзвичайно важлива умова та обов'язкова ознака педагогічної культури. Вона передбачає чутливість до переживань іншої людини і здатність рахуватися з нею по доброті, а не заради власного благополуччя.

Точність - уміння цінувати своє слово, не кидати його на вітер, тобто виконувати те, про що обіцяли.

Скромність - уміння зіставляти власну самооцінку з думкою інших, не переоцінювати себе, свою значимість.

Вищеназвані гуманістичні норми моралі є критеріальними показниками етики спілкування вихователя, учителя з дітьми (звичайно, за умови засвоєння їх на належному рівні).

Декларативними можуть виявитися цінності, не підкреслені практичними (учинковими) уміннями. Якщо діти не сприймають школу як «інститут любові», стає очевидним, що проголошувана цінність любові до дітей виявляється не підкріпленою відповідними моральними надбаннями вчителів.

В основу етики педагогічного спілкування також має бути покладений принцип плюралізму. Він полягає в умінні та можливості толерантно ставитись до світогляду, переконань, позицій, думок і почуттів інших людей, не ображати, не принижувати їхню гідність, визнавати, що кожна людина може змінитись, якщо вона помиляється, має можливості для морального зростання. Це терпимість, толерантність, яка допомагає гуманізувати міжособистісні стосунки, робить їх людяними, природними, невимушеними, доброзичливими; це передумова для плідного співробітництва між людьми, визначальна умова для реалізації плюралізму думок, установлення діалогу; це гуманне ставлення до представників інших традицій та моральних звичок, вірувань.

Неабияке значення для розв'язання зазначеної проблеми має врахування принципу доцільності, зручності, що орієнтує на вибір і творче застосування етичних норм і правил спілкування в нестандартних ситуаціях. Упроваджуючи його у виховний процес, педагогам слід пам'ятати, що зручно та приємно має бути не лише самому собі, а й тим людям (дітям і дорослим), з якими доводиться спілкуватись.

Для вчителя керівництвом до дії має стати і принцип краси або естетичної привабливості спілкування. Етичні правила цього процесу тісно пов'язані з естетикою, виростають з її вимог. Адже краса - сестра добра, моральності. Естетичні та моральні оцінки тісно переплітаються, коли йдеться про людину, її характер, учинки. Але вони можуть і не співпадати. Буває, що увага до людини, послуги їй можуть бути обезцінені неестетичною формою вираження. Позитивне ставлення як до дорослих, так і до дітей має бути гарно оформленим за допомогою привітності, сердечності і т. ін. Насамперед це стосується педагогів.

Зазначені принципи є вихідними для розуміння сутності етики, педагогічного спілкування.

Автор: В. Киричок

7 простих способів зробити кожен урок цікавим та корисним

Вже не існує тієї школи, де діти, сидячи рівно і склавши руки, чемно слухають суворого вчителя. Сучасні школярі хочуть комунікації, розмови з педагогом, якого воліють сприймати радше як порадника, а не як строгого критика. Змінився і підхід до навчання – учням не цікаво 45 хвилин слухати теорію, тому вони все частіше знаходять більш цікаві заняття у своїх гаджетах, не звертаючи уваги на вчителя. Як зробити так, щоб на кожному Вашому уроці діти не нудьгували? Ми підготували сім основних порад.

Потоваришуйте з учнями

Сучасні учні скептично ставляться до вчителя, який намагається бути вищим за них. Дозвольте дітям бути на рівні з Вами, однак пильнуйте, щоб вони дотримувались правил поведінки. Знайдіть спільні теми зі школярами, станьте для них другом і порадником, розпитуйте про їхні інтереси та проблеми. Почніть урок не з перевірки домашнього завдання, а з питання про останній популярний фільм чи бестселер, останню резонансну новину або нову пісню відомої групи. Бодай 10 хвилин уроку Ви можете обговорювати ті проблеми, які цікавлять клас. Запам’ятайте, Ваше головне завдання полягає не в тому, щоб вичитати дітям урок. Головне завдання кожного вчителя – виховувати учнів свідомими людьми, які вміють мислити і поважати один одного.

Ніколи не переказуйте того, що можна прочитати в підручнику

Найбільше у школі мій клас не любив уроки хімії, бо вчителька розгортала підручник і читала з нього. Однак іноді вона приносила реактиви і показувала нам “хімічні дива”. Тоді ми дивувались, як швидко пролітав час. І тільки ці уроки з хімії ми згадуємо часто. Тому завжди старайтесь знайти цікаву інформацію (факти, історії, пригоди) для учнів з приводу тієї чи іншої теми. Не змушуйте їх конспектувати підручник чи вчити параграф напам’ять. Краще запропонуйте дітям виписати основну інформацію у зошит так, як вони вважають за потрібне.

Використовуйте різноманітні методики

Цікаві методи навчання як от “філософія для дітей”, “змішане навчання”, “positum-підхід” неодмінно допоможуть підготуватись до уроку якнайкраще. Оберіть ту методику, яка подобається Вам найбільше і застосовуйте її на уроці. Якщо поки що не готові до таких кардинальних змін, то вибирайте з кожної методики те, що вважаєте найголовнішим і експериментуйте, поєднуйте. Пам’ятайте, діти дуже люблять різноманітність. Побачивши, що вчитель намагається провести урок нестандартно, вони спочатку спостерігатимуть за цим процесом, а пізніше самі пропонуватимуть ідеї.

Максимально поєднуйте теорію з практикою

Звісно, у Вас є план і теми уроків. Але ж погодьтесь, що всього діти не запам’ятають. Тому намагайтесь хоча б додатково подати їм ту інформацію з предмету, яка знадобиться в житті. Наприклад, правила з української мови мало хто запам’ятає. Натомість, Ви можете створити табличку “Як ми говоримо”, в якій подати правильні і неправильні вислови на щодень. Щоб зацікавити учнів літературою, запропонуйте їм прочитати книги, в яких описують проблеми підлітків, тобто те, що їх справді цікавить. З економіки, наприклад, навчіть їх розробляти власний бюджет. Дайте учням зрозуміти, що саме Ваш предмет принесе їм максимальну користь у повсякденному житті.

Давайте учням цікаві домашні завдання

Щоб дітям не було нудно, поєднуйте вправи з підручника з нестандартними домашніми завданнями. Кросворди, плакати, презентації, опитування, представлення – все це буде цікаво виконувати учням. А деякі домашні завдання Ви можете виконувати з ними. Наприклад, дітям буде корисно побачити, як робить презентацію чи опитування вчитель. Ви можете виконати ці завдання з помилками і запропонувати дітям знайти їх або оцінити Вашу роботу. Учні люблять порівняти своє завдання із завданням вчителя.

Ви можете не завжди перевіряти домашні вправи з підручника, бо, повірте, їх завжди можна списати перед урок у товариша. Набагато ефективніше буде перевіряти домашні завдання, придумані Вами. Переважно відповіді на них знайти важко, тому діти старатимуться виконувати їх самостійно.

Складіть учням обов’язковий список кіно-лекторію з Вашого предмету, який вони повинні подивитись протягом семестру і написати рецензію на кожен фільм. Додайте до цього списку і документальні, і художні стрічки.

Намагайтесь проводити уроки надворі

Переважно діти півдня проводять у класі, сидячи за партами. А коли за вікном гріє тепле сонечко, дуже важко зосередитись на навчанні. Тому школярам буде корисно прогулятись за межами або навколо школи, слухаючи вчителя. Оберіть заздалегідь місце, де буде тихо і затишно, посадіть дітей колом на траві, сядьте біля них і в такому форматі проводьте урок. Замість дошки Ви можете використовувати ватман чи зошити, а замість крейди – кольорові маркери. Такий формат уроку дуже підходить для вивчення природничих предметів. Якщо ж Ви живете у великому місті або маєте змогу піти з учнями в музей – використовуйте цю можливість. Наприклад, урок історії в музеї запам’ятається дітям надовго. В будь-якому випадку їм дуже сподобається вчитись в неформальній обстановці, відвідуючи цікаві місця.

Проводьте кожен урок так, ніби проводите його востаннє

Учні добре відчувають, коли вчитель старається на уроці, а коли приходить лише, “аби відбути”. Тому віддавайте себе на сто відсотків, готуйтесь до кожного уроку якнайкраще, вигадуйте цікаві завдання і старайтесь бути тим вчителем, якого б Ви самі хотіли мати. Будьте щирими з учнями, і вони також будуть щирими з Вами. Пам’ятайте, що Ви не маєте права бути вчителем лише в школі. Бо бути вчителем – означає бути ним завжди.


Автор статті: Марія Ревер

Кiлькiсть переглядiв: 800

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.