• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Освітній простір
• Психологічна служба
• Поради психолога
• ТЕРАПЕВТИЧНА КАЗКА “БРАТ І СЕСТРА”

ТЕРАПЕВТИЧНА КАЗКА “БРАТ І СЕСТРА”

В одній хорошій сім’ї в гарному будинку жили були хлопчик і дівчинка. Були вони братом і сестрою. Хлопчика звали Ваня, а дівчинку Маша. Ваня був старший за сестричку. Мама завжди казала: “Ви брат і сестра, не сваріться!” Вані іноді здавалося, що мама любить Машу більше, що обіймає її частіше, що цукерка у Маші смачніша.

А Маша теж думала, що мама міцніше цілує Ваню, більше з ним грає і ніколи не сварить його.Ні, ви не подумайте, і Маша і Ваня часто грали один з одним і навіть ділилися цукерками (коли мама строго дивилася на них). Але Вані іноді дуже хотілося бути у батьків єдиною дитиною. А Маші навіть колись сон приснився, що вона одна донька.

І ось одного разу …Діти грались в садочку – шукали скарб. І скарб знайшли! Справжнісінький скарб! Хіба таке буває? Ви можете повірити, що прості хлопчик і дівчинка знайшли справжній скарб? Ось і діти не повірили! Але він стояв перед ними – гарна, справжня, старовинна скриня.

– Це я його знайшов – закричав Ваня!

– Я тобі допомагала, значить ми знайшли його разом!

– Почала сперечатися Маша.

– Ні, я знайшов!

– Ні разом!

– Я його дістав!

– А я копала!

– А я приніс лопатку, якби не моя лопатка, ми б до нього не докопалися!

– А ти не хотів копати взагалі!

Діти ніяк не могли зупиниться, продовжували кричати один на одного.

Вони не знали що в скрині сидів малесенький шкідливий дідок. Він чекав тисячу років, коли його витягнуть зі скрині і дуже хотів, щоб це були брат з сестрою. Дідок, звали його Скандальчик, оживав тільки тоді, коли біля нього лаялися діти.І зараз він був сповнений сил:

– Ей, – закричав він – випустіть мене звідси!

Діти примовкли. Але скриньку відкрили.

– Ой, який ти маленький!

– Вигукнула Маша.

– Так, я старий нещасний дідок, просидів у скрині тисячу років! Спасибі вам велике, що ви мене витягли!

– Ух ти! Ти вмієш розмовляти? А чудеса ти робити вмієш?

– Запитав Ваня.– Таааак, хочеш машинку?– Звичайно!

І тут же перед Ванею з’явилася машинка.

– А мені? – запитала Маша.– А тобі лялька? Підійде?

І у Маші в руках з’явилася гарна лялька!

Дідок попросив залишити його в скрині і не розповідати мамі і татові про нього. Діти прийшли додому.

Мама приготувала смачний обід. Всі стали розсаджуватися за стіл. І знову почалася суперечка.

– Я сиджу поряд з татом! – Казав Ваня.– Ні! Ти минулого разу сидів з татом, сьогодні буду сидіти я! – Кричала Маша.

Суперечка тривала хвилин 10. Мама вже так втомилася від постійних суперечок, що просто мовчки ставила тарілки на стіл. Нарешті всі розсілися.

– Це мій хліб!– Ні мій!– Це моя тарілка, я її взяла першою!– Ні я!

Маша з Ванею ні на хвилину не переставали лаятися. Коли після обіду вони визирнули в сад, виявилося, що дідок підріс. Обличчя його вже не здавалося таким гарненьким і милим. Він почав скидатися на злих чарівників, яких діти бачили в казках.

– Як дивно, він підріс – здивувався Ваня.

– Так, може він поїв яблук і виріс? Мама завжди каже, що від корисної їжі швидко ростеш.

– Міркувала Маша.Минуло 5 днів. Мама помітила, що діти стали тепер уже і битися. А дідок з кожним днем ​​ріс і ріс. І коли вранці діти вийшли в сад, вони по-справжньому злякалися.

– Ха ха!

– Тепер я повний сил! Спасибі вам, Ваня і Маша! Це Ви дали мені можливість вирости! – Сказав їм страшний і жахливий старий. Він був схожий тепер на страшне зубасте чудовисько. На пальцях виросли величезні нігті, зуби стали гострими, вуха великими. Голос був грубий і жахливий. Здавалося, що він зараз схопить діточок.

– Як?

– Злякано пробелькотів хлопчик.

– Тільки коли рідні та близькі люди сваряться, тоді я росту. Тепер я можу робити різні погані справи! Ха-ха сміявся він відразливим сміхом.Діти забігли до будинку і стали думати що ж робити.

– Йдемо розповімо мамі – запропонувала Маша.

– Точно!Сестра з братом все розповіли мамі. Вона вислухала їх засмучено.

– Що ж нам робити? Мамочка, ми боїмося цього злого старого!

– Ну додому він до нас не зайде – адже ми не лаємося з татом! А щоб він знову став маленьким, я думаю вам треба припинити сваритись?! Як ви думаєте?

– Мама дивилася на Ваню з Машею і чекала, що вони скажуть.

– Точно!

– Зрадів хлопчик – ми не будемо лаятися і у старого не буде сил рости і робити капості!

– Обіцяю, обіцяю, обіцяю – радісно сказала

Маша.

Відтоді діти перестали кричати один на одного, лаятися, разом зібрали пазл, побудували вежу з конструктора. Стали допомагати один одному робити уроки і навіть самі ділилися цукерками і булочками. Спочатку було складно. Хотілося посваритися, нагрубити або накричати. Але дідок починав сміятись, коли діти збиралися посваритися. Відразу згадувалось який він був великий і жахливий. Діти заспокоювалися. Вони так звикли бути друзями, що скоро зовсім забули, чому раніше виникали скандали.

Дідок ставав все меншим і меншим. І одного разу діти знайшли його зовсім малесеньким. Вони сховали його в скриню. І закопали скриню в тому ж місці, де його знайшли.Мама дуже зраділа. Її улюблені дітки стали справжніми братом і сестрою. Тепер вона знала, що ніхто і ніколи не буде лаятися. У будинку чувся тільки сміх і радісні голоси. І виявилося, що мама любить їх абсолютно однаково сильно, кожного по-своєму! Дуже сильно!

Джерело: https://dytpsyholog.com/2015/12/21/%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BF%D0%B5%D0%B2%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B0-%D0%BA%D0%B0

Коментарi