Розмір шрифту:
A+
А
A-

/Files/images/svtlana_kostyuk/1484842560_2963-svecha-v-ruke.gif

відкривайте мене в моїх посмішках сонцем цілованих

ніжних кутиках вуст до яких не торкнулись роки

ще у книгах у віршах на згадку колись подарованих

у бездонні очей і легкому тремтінні руки...

не вивчайте мене все одно залишуся загадкою

у тайнописі серця - акорди надривно сумні

я зостанусь для вас тихим світлом чи світлою згадкою

білі тіні і вітер гойдатимуть тишу мені...

я в ромашкових веснах напевно колись заблудилася

у смарагдовім царстві зеленої вічно сосни

мене тут не було я літала я просто наснилася

ви не вірте у дійсність яка розчаровує сни...

не шукайте слідів моїх марно вони ще невидимі

просто слухайте вітер і шепіт пшеничних колось

просто будьте душі моїй навіть на відстані вірними

пам`ятайте...та так... як нікому іще не вдалось...

Світлана Костюк

/Files/images/svtlana_kostyuk/587327e3aa314-1011129-119504144925934-99115624-n_1200.jpg

* * *

«З любов'ю у серці»

Слайд 1

Вчитель. Шановні гості! Дорогі діти! Розпочинаємо наш урок патріотизму, духовності, який ми назвали «З любов’ю у серці». Чому така назва нашого уроку ви скажете, коли ми переглянемо ось ці слайди.

Слайд 2 (Демонструються слайди з фотографіями зустрічі з волинською поетесою Світланою Костюк.)

- Про кого будемо ми сьогодні говорити?

- А чому ми так назвали наш урок?

Слайд 3 Вчитель. Так це було в нас засідання клубу «Пізнайки», яке добре пам'ятають наші учні 3 – х – 6-го класу. Це була незвичайна зустріч з людиною, яка пише книги. Ще вона наша землячка, яка народилась в селі Кукли, нашого Маневицького району, а ще вона моя і Олександра Леонідовича – тітка, а Галини Юхимівни – рідна сестра.

Про дитинство Світлани Бусел – Костюк розповість нам її рідна сестра – Галина Юхимівна.

(Розповідь)

Роки, роки мої, прошу вас не спішіть,

Десь по стерні моє дитинство вслід біжить.

Там мамин погляд задивився вдалину.

Цілує вітер в ніжних косах сивину…

Там рідна школа і тополі під вікном,

Кохання перше із надломаним крилом.

Рожеві хмарки із моїх наївних мрій.

Там залишився острів щастя і надій.

Так писала Світлана про своє дитинство.

Слайд 4

Коли полину думками в нашу країну дитинства, бачу таку добру, ніжну, красиву, дуже спостережливу, замріяну, світловолосу, з розумними синіми очима, як волошки в житі, дівчинку. Ми жили дружно. Світлана мала хорошу пам'ять. Вона за мене на 5 років молодша. Їй було 5 років, а я вже ходила в школу, вчила великі вірші. Я дуже дивувалась, що поки я ще вчу вірш, а вона така маленька, вже розповідає.

Слайд 5

Так склалася доля, що мама наша, Тетяна Романівна, виховувала нас сама. Вона ще дівчиною і косу взяла в руки, і сокирою вміла вправлятись, і хату з допомогою колгоспу довелось їй самій будувати. Ми старалися і в школі добре вчитися, і мамі допомагати. Завжди мене вражала Світланина простота, доброта, душевна щедрість, яку вона дарувала всім, хто опинявся поряд. Звідки в неї така трепетна любов до поезії, бажання так прожити велике диво – життя , щоб людям, що поруч , тепліше було на світі? Відповідь гордо й пісенно бринить у щирих Світланиних рядках, в яких відчуття свого коріння, приналежності до свого роду:

Слайд 6

Я з роду Буслів, із поліщуків,

І надзвичайно йменням цим горджуся.

Дідусь мій постоли лозові плів,

Любила пісню над усе моя бабуся.

Село чарівне звалося Кукли…

(Моя душа туди і досі рветься!)

Ми хоч і бідними, та гордими були.

Такими й залишаємось, здається…

Слайд 7

Дідусь наш парубком був найсильнішим хлопцем у селі. Та був з бідної сім'ї, мусив працювати на пана. Ранньою весною, пан змушував заготовляти йому ліс, по коліна в крижаній воді, взуття тоді було – лозові саморобні постоли. Дідусь простудився. І все життя ходив із паличкою. Хоч як йому було важко, але він старався порати худобу, нас із Світланою глядіти. Важка і жіноча, і чоловіча праця була на плечах бабусі, а потім мами. Бабуся знала дуже багато пісень, про різні людські долі. Всяку роботу виконувала із піснею. Дуже шкодую, що не записала. Тоді й ми від бабусі знали багато пісень, а зараз не згадати. Ми не раз із Світланою казали, можливо і наша бабуся теж складала пісні? Була нужда, але любов сімейна долала все. Хоч як матусі нашій було важко, адже вона сама нас виростила, обом дала вищу освіту, вона ніколи не нарікала на свою долю, не боялася ніякої роботи. Казала, що робота страшна тільки очам, а руки зроблять все. Саме звідси, з нашого родового коріння, від вчителів, які навчали нас так, що школа була для нас другою рідною домівкою, і Світланине життєве кредо: «Не існувати, а жити, не здаватись, а боротися, не нарікати, а цінувати те, що маєш сьогодні.»

Слайд 8

Послухайте Світланин вірш «Матері», який прочитає…

Матері

Я стану на коліна перед Вами,

Моя матусю, ненько сизокрила.

Ви йшли в житті колючими тернами,

Щоб дітям у політ зростити крила.

Було вам важко, але ви мовчали,

Не розгинались навіть від роботи,

Від бід всіляких нас оберігали,

В душі скривали клопоти й турботи.

Коли знялися ми і полетіли –

За нами вслід чиясь душа летіла…

Від того, певно, й скроні посивіли,

І дуже постаріла ненька мила…

Ну як же не назвеш її святою,

Як слід її не будеш цілувати,

Коли вона завжди була такою,

Яку всі називають гордим словом Мати!

Пісня «Спогад про маму»

Слайд 9

Вчитель. Ще за шкільною партою почала писати свої перші вірші, які друкувались у районній газеті, а один з них був надрукований у Києві в дитячій газеті «Зірка».

Була старанна, працьовита: відмінно навчалась, допомагала мамі. Закінчила школу із золотою медаллю. Отака вона була від роду наповнена любов’ю, щирістю, добром. Якою пам’ятається Світлана однокласникам, вчителям. Давайте послухаємо їх спогади у відеозаписах.

Слайд 10

Після школи закінчила Луцьке культурно – освітнє училище, факультет української філології Волинського державного педагогічного інституту імені Лесі Українки.

Слайд 11-12

Вчитель. Працювала бібліотекарем в Маневицькій школі – гімназії №2 ім. Бринського, кореспондентом нашої районної газети «Нова доба», яка тоді називалась (Слайд 13-14 )«Зоря комунізму», директором школи в Іваничівському районі, викладачем української мови та літератури в Нововолинському ліцеї та електромеханічному технікумі.

Слайд 15

Вчитель. Десятки років натхненно вела у світ рідного слова своїх вихованців.

Любов до рідної мови, до пісні української черпала з чарівних лісів наших, пшеничних полів, прохолодної води з криниці, мальв, чорнобривців та волошок у житі…

І чи не тому у її чашечках конвалій – тінь сльози?

Слайд 16 Відео – вірш у записі 3 «Про рідну Волинь»

Слайд 17

Вчитель. Глибоко ліричні і зворушливі рядки Світлани Костюк варті музичної оправи, тому не дивно, що вони стали романсами та піснями, так гармонійно і природно покладені на музику композиторами і з материкової України, і з діаспори : Олександр Каліщук (Нововолинськ), Оксана Первова – Рошка (Чернівці), Ольга Пенюк – Водоніс (Сокаль), Йордана Дранчук (Івано – Франківськ), Наталія Гіль (Торонто – Канада) та ін.

Вчитель. Стати поетом Світлана Костюк мріяла з дитинства.

Слайд 18

Перші вірші, які приховувала від усіх, як згадує поетеса, почала писати десь із першого класу, але то була не поезія, а намагання відчути римоване слово, експериментування, робота над собою і над словом. Кілька рукописів спалила і довго не випускала своїх творінь у світ. Перші поезії були опубліковані в районній газеті, ще коли дівчина навчалася у старших класах, але підписувала їх під різними псевдонімами. Лише ставши дорослою відчула, що поезія для неї – це«…і пісня, і заповіт, і одкровення, і щось таке, що пояснити словами важко…Але без неї уже не живу, не дихаю… Інколи вона спалює мене зсередини,а інколи відроджує з попелу, дарує крила, зцілює, робить щасливою…».

Слайд 19

Вчитель. Перша поетична збірка «Якщо на світі є любов…» з’явилася на світ у 1993 році. У ній Світлана Степанівна написала: « Ця збірка – лише частинка моєї душі. Вона адресована тим, чиї серця в наш складний і суперечливий вік здатні розуміти, відчувати, вірити і… любити. Хто вміє сприймати чужий біль, як свій особистий…».

Слайд 20

Вірш «Якщо на світі є любов»

Якщо на світі є любов,

Вона приходить тільки раз

І не повторюється знов

Набором завчених вже фраз.

Якщо на світі щастя є-

Ти не шукай його в світах.

Воно не наше, не твоє,

Воно у донечки в очах.

Слайд 21

Вчитель.Друга поетична збірка «Спалахи душі» з’явилася на світ у 1998 році. Душа поетеси болить, коли рідну землю «чорнобильські дзвони на сполох піднімають», коли гасне свічечка життя невинних дітей, що йдуть у небуття, її тривожить людська байдужість, духовна ницість. Починається збірка поезією «До України» ( на десяту річницю чорнобильської трагедії):

Моя Україно… Схиляюся низько в журбі…

Моя посивіла від горя великого Мати…

Я хочу хоч слово цілюще сказати тобі,

Аби твоїх мук хоч частинку на себе прийняти.

Авторка називає Україну Матір’ю, матусенькою рідною, своєю вродливою, що засвідчує її глибоку любов і повагу до Батьківщини, тривогу за долю рідного народу, прагнення розділити весь тягар випробувань разом з іншими.

Слайд 22

Вчитель. У 2012 році поетичне слово різних років вилилося у збірку «Наодинці зі світом». Якщо порівняти поетичні рядки, написані в більш ранній період, з тими, що, ніби зернятка в горішках, визріли нині, то відчувається, що поетеса знаходиться в постійному пошуку більш досконалих форм і образів. Сьогодонне вражає оригінальністю, чарує метафорами, вабить і голубить слух:

І казка виглядає з – під кущів

Очима перестиглої чорниці.

Хіба ж не чудово?

І ноти найпотаємнішого, де зрада і кохання, і біль, і щастя, і любов до рідного слова – усе перед читачем…

Про рідну мову

«Карочє», «тіпа», «здрасцє», «слиш», «па ходу»…

О як псують слова ці мови вроду!

Вона ж така розлога і багата,

Її, мов квітку, слід оберігати!

Слова, як пісня, линуть солов’їно…

Вслухайся в цю мелодію, дитино,

Бо рідна мова – широчінь безмежна,

До неї стався дуже обережно!

Прощання з матір’ю

Коли я ще маленькою була,

Найбільше в світі одного боялась:

Щоб мама в сні від мене не втекла,

Щоб я в житті без неї не зосталась…

Померла мама – і скінчився світ,

Що був для мене сонячно – дитячим…

Померла мама… Я її цілую слід

Цілую слід… і гірко – гірко плачу

Важкою доля мамина була,

Було й найвище кредо в неї – діти.

Дві донечки – два маминих крила…

І як тепер без неї в світ летіти?

Слайд 23

Вчитель. В цьому ж році видана дитяча книга «Маленьке диво». Пам'ятаєте, поетеса на зустрічі презентувала цю книгу, подарувала це поетично – художнє «Маленьке диво», в якому вірші Світлани Костюк, а малюнки її чоловіка Анатолія Костюка. Ця книга кличе юних читачів у чарівний світ таємничої природи, вчить шанувати і любити рідну домівку, родину, Україну.

Вчитель. Вірші Світлани Бусел – Костюк «Колискова» і «Матуся» покладені на музику. Музика Оксани Пенюк – Водоніс. Виконають пісеньку «Моя матуся» наші юні читайлики.

Слайд 24 Пісня «Моя матуся»

Вчитель. В 2013 р. Українська громадська організація «Спілка Чорнобиль» нагородила Світлану Костюк орденом за гуманізм і милосердя.

Слайд 25

Того ж року вийшла збірка «Листи без конвертів». На сторінці «Від автора» поетеса пише:

«Листи відкриті відправляю в світ людей…

Вони в дорозі вже, беззахисні, як діти

А раптом хтось пригорне до грудей?

Або вони когось зуміють обігріти.

Слайд 26

Вчитель. Це книга – сповідь Жінки, яка по – жіночому загадкова і поетично відкрита сучасному світові.

У її презентації на Львівському форумі книговидавців приймали участь: автор передмови, лауреат народної Шевченківської премії, поет, перекладач Ігор Павлюк, головний редактор журналу «Всесвіт», дослідник творчості Ліни Костенко Дмитро Дроздовський, редактор журналу «Український вісник» Ярослав Гелетій, поет – пісняр, бандурист Ярослав Чорногуз, друзі, рідні, та шанувальники творчості.

Слайд 27

Вчитель. І чи не з того часу розпочинається надзвичайно активне життя Світлани Бусел – Костюк! Як вона зазначає в одному з інтерв’ю: «Я спішила жити, відчувала що щось зі мною може трапитися. Усі запитували, чого я стала такою активною. А я не могла зрозуміти. Просто відчувала, що мені треба поспішати. Щось сказати цьому світу».

Слайд 28-29

Вчитель. Так у листопаді 2013 – го відбуваються незабутні зустрічі з читачами у Жовкві та зі студентами Острозької академії.

Слайд 30

Вчитель. Ведучий 1. 30 грудня 2013 року в місті Лахор в Пакистані відбувся Міжнародний конгрес «Література і мир», який зібрав представників 35 країн світу. Були представники з Великобританії, Індії, Німеччини, Японії, США. Вперше в цьому престижному науково-літературному заході взяли участь українці. На запрошення колишнього прем’єр-міністра Пакистану, відомого у світі письменника ФакхараЗамана на конференцію від України прибули поет і науковець, родом з Волині, Ігор Павлюк, літературознавець, головний редактор журналу «Всесвіт» Дмитро Дроздовський і волинська поетеса Світлана Костюк.

Слайд 31

Вчитель. 15 лютого 2014 року – творча зустріч у місті Сокаль.

Березень. Вшанування 200 – річчя Великого Кобзаря у м. Червонограді

Слайд 32

Вчитель. 27 березня 2014 року Канів. Завершальний етап Всеукраїнської олімпіади з української мови і літератури «Вчитель року -2014» на якому Світлана Костюк була членом журі від Волині.

Слайд 33

Вчитель. Незабутні спогади про Чернівці… 15.04. 2014. Саме там у національному університеті ім. Ю. Федьковича відбулася презентація «Антології майданівських віршів «Небесна сотня»

Слайд 34 (Відео – вірш «Материнські голосіння»)

Слайд 35

Вчитель. 16 травня 2014 року стала переможцем Всеукраїнського конкурсу ім. Мартовича за книгу поезії, а також лауреатом Міжнародного конкурсу до 200-річчя Шевченка.

Слайд 36

Вчитель. 17 травня – Львів. У книгарні «Книжковий дворик», де господиня Люба Хомчак , відбулася літературна зустріч поціновувачів української літератури з письменницею Світланою Костюк.

Слайд 37

Вчитель. Червень 2014. Творча зустріч у Стрию.

«Поетичний експрес» або «книжковий дворик» на колесах – кількаденна мандрівка мальовничими куточками України. Маршрут Львів – Коломия – Косів – Криворівня – Верховина – Яремче – Ворохта.

«Незабутні зустрічі, нові знайомства, цікаві особистості , радість від щирого людського спілкування. Як багато це вартує насправді у наш час… Важко переоцінити… Варто осмислити… Бо щастя – це коли тебе розуміють, коли тебе слухають і чують, коли з тобою в унісон плачуть – моляться споріднені душі» - писала Світлана Бусел – Костюк.

Слайд 38

Вчитель. 14 серпня 2014 року – вшанування Лесиної пісні в урочищі Нечимному на Волині. Виступи і поезія про сьогодення, про те, що хвилює…

Слайд 39

Вчитель. 16 – 17 серпня – поетичний експрес «Книжковий дворик на колесах» мандрував Чернігівщиною, Хмельниччиною, Рівненщиною, Тернопільщиною, із заїздом у фортецю Хотин, Кам’янець – Подільський, Бакоту…

Слайд 40

Вчитель. 23 серпня у День прапора мала виступ на фестивалі поезії і прози, «Голос дзвона» у Львові, в музеї ідей. Цей фестиваль проводився на підтримку літературного авторитетного журналу «Дзвін».

Слайд 41

Вчитель. 14 вересня на 21 форумі видавців у Львові була презентована дитяча книга Світлани Костюк «Мереживо чудес» українською і переклад польською мовою «Про що шепотіли листочки» - спільні сімейні проекти з чоловіком Анатолієм Костюком. Це ще один подарунок для маленьких читачів.

Слайд 42

Вчитель. А зараз надамо слово нашим читай ликам, які покажуть, як вони вміють декламувати, слухати, грати, правильно мислити і висловлювати свої власні думки. Отже, поетична хвилинка, презентація книги «Мереживо чудес» і гра» 6 капелюхів критичного мислення».

Ще раз нагадаємо, на що звертати увагу нашим маленьким дослідникам творчості Світлани Костюк.

Слайд 43

Червоний капелюх – зверне увагу на те, що ми відчуваємо у творах поетеси по відношенню до героїв, їх вчинків, до природи.

Жовтий капелюх – відповідає за оптимізм, показує, що хорошого можна взяти з творів для себе.

Зелений капелюх – дає поради героям, читачам.

Чорний капелюх – знайде все, що у вчинках героїв поганого, або що засуджує у творах автор.

Білий капелюх – вчить, чого варто повчитися у героїв віршів.

Синій капелюх – зробить висновок про книгу «Мереживо чудес», яку написала Світлана Костюк.

Отже, увага! Поетична скарбничка

Слайд 44 1. Вірш «Мереживо чудес»

Слайд 45 2. «Країна дитинства»

Слайд 46 3. «Весняночка»

Слайд 47 Танець 1

Слайд 48 4. «Хом’ячок – дивачок»

Слайд 49 5. «Вербові котики»

Слайд 50 Послухайте вірш «Христос Воскрес»

Слайд 51 7. Скільки радості було в Світлани Костюк, коли народився онучок Максимко! Послухайте про нього вірш «Наш Максимко»

Слайд 52 8. Вірш «Зубчик»

Слайд 53 9. Вірш «В гостях у бабусі»

Слайд 54 10. Вірш «Таємнича стежинка»

Слайд 55 11. Вірш «Про що шепотіли листочки»

Танець 2

Слайд 56

Вчитель. Слово нашим дослідникам, капелюшкам.

Червоний капелюх – Хочу висловити свої міркування відносно віршів Світлани Костюк «Наш Максимко» та «Хом’ячок – дивачок». У вірші «Наш Максимко» відчувається велика любов рідних до малесенького Максимка, який робить у своєму житті перші кроки, промовляє перші слова, робить тосі – тосі. А яке захоплення викликає в нас хом’ячок – дивачок, який напихав до вух різну їжу про запас – і тому в малого Пуха щоки затуляють вуха.

Жовтий капелюх – Я хочу розповісти про свою точку зору відносно віршів «Христос Воскрес», «Вербові котики», «Весняночка». В них змальовано пробудження природи, бо повсюди йде весна, прокидається все живе… Навіть вербові котики, що розсипало сонечко під вікном. А ще велику радість і оптимізм, викликає прихід найвеличнішого весняного свята – Великодня. Святковий дзвін. І великодній спів!

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Зелений капелюх – Послухайте будь ласка, моє розуміння віршів «Країна дитинства» та «Таємнича стежинка». В них поетеса дає поради, що як би нас не манила дивна лісова таємнича стежинка, але без мами, без дорослих самим діткам в ліс іти не можна. Просить шанувати і любити найкращу країну – країну дитинства, бо тут твій дім, твоя родина. Тут зігрівають душу матусині рушники, підморгує казка очима барвінку, а в кожне віконце заглядає калина і лине пісня журавлина.

Чорний капелюх – В мене найважче завдання – знайти що у вчинках героїв погане. Світлана Костюк дуже любила життя, природу, людей, Україну, про все писала з любов’ю у серці. В цих віршах я не знайшов поганих вчинків героїв. Спочатку думав, що у вірші «Маленький зубчик» Юрчик плаче, все кусає, то іграшки злякались – в темній шафі заховались. Та ми відчуваємо любов і довіру до маленького Юрчика, якому боляче, бо ростуть у нього перші зубчики.

Білий капелюх – Я хочу звернути вашу увагу на вірші «Про що шепотіли листочки», «Мереживо чудес» та «В гостях у бабусі». В них світ навколишній такий кольоровий, казковий – ціле мереживо чудес. А як весело, як добре, коли ти буваєш в гостях у бабусі, бо тут песик волохатий, зграйка жвавих курчаток і гусей поважних довгий ланцюжок на подвір'ї. А скільки вишень, яблучок, грушок! Тут чарівна країна дитинства, найближчі, найрідніші люди, котрі завжди з тобою поруч і з якими так не хочеться розлучатись.

Синій капелюх – Я підведу підсумок всіх наших міркувань. Книга нашої землячки, Світлани Костюк «Мереживо чудес» дарує нам добро і огріває сяйвом вічних багатств: любов'ю до людей і природи, вмінням захоплюватися красою довкілля, повагою до духовних надбань українського народу, вчить любити і шанувати свою рідну землю.

Слайд 57 Пісня «Полісяночка»

Слайд 58-59

Вчитель. 23-24 вересня 2014 Світлана Степанівна бере участь у Міжнародному форумі «Сестри по обидві сторони Збруча»

Після зустрічі в нашій школі, після завершення роботи над книгою поезій з відчайдушною назвою «Траєкторія самоспалення» Світлана Степанівна дізналась про свій страшний діагноз – рак легені і, що жити їй залишилось лише кілька місяців.

Вчитель. Світлана Костюк прийняла цю інформацію як є. Вона вважала, що це Бог послав їй таке випробування. І тому почала боротися зі страшною недугою. Душа пані Світлани молилася віршами…

Про збірку «Траєкторія самоспалення. Щоденникові записи у віршах» Світлана Степанівна сказала: «Нічого у цьому світі не відбувається просто так. Усе нам дається для чогось. І мій страшний діагноз допоміг мені зрозуміти багато важливих речей, наповнив мою поезію і душу ще більшою любов’ю і світлом. А може, я й прийшла у цей світ для того, щоб, переживши великий власний біль, написати для людства важливі речі, як-от «Любов – лише любов врятує світ».

Слайд 60

У перервах між курсами опромінень (всього 28) і хіміотерапії (а їх за два роки було 14 (!!)) C.C. стала членом Національної спілки письменників України.

Слайд 61

Вчитель. Презентувала у Києві на Книжковому Арсеналі «Траєкторію самоспалення».

У 2015 році поетеса здобула престижну поетичну нагороду в Неаполі – Міжнародну літературну премію «Між словом і вічністю» та отримала пропозиції від міжнародних організацій про подання її кандидатури на здобуття Нобелівської премії з літератури у 2016 році.

Слайд 62-64

Ведучий 2. Одразу після приїзду з Італії відбулася творча зустріч в Маневичах з учасниками семінару директорів літературних музеїв України, організована краєзнавчим музеєм. Презентувала збірку «Траєкторія самоспалення». А за 2 дні її чекало наступне випробування – хіміотерапія. Хоч зовні не виглядала хворою. Привітна, усміхнена, щира… Яку внутрішню силу треба мати, щоб не показувати свій біль?

Потім згадувала: «Хвилювалася, як ніде і ніколи, бо несподівані зустрічі з близькими людьми подвоювали душевні емоції… Мені зачитували уривки з моїх шкільних творів, розповідали про події далекого дитинства… Хіба може щось зігріти душу ліпше, аніж зустріч з собою, зі своїм дитинством, юністю. Дякую близьким і рідним людям… Ви допомогли мені пережити багато всього, що було опісля… Тішу і грію серце спогадами… Тримаюся Вас на відстані променя.»

На зустріч прибули і вихідці з Кукол. Як раділа цій зустрічі Світлана! (фото зустрічі)

Слайд 65

Вчитель. Відвідала Неаполь як одна з переможниць міжнародного поетичного конкурсу «Між словом і вічністю» серед 452-х авторів із різних країн світу. Це вперше за 15 років існування міжнародного конкурсу отримала перемогу саме українська поетеса.

Слайд 66

Вчитель. Проводила творчі вечори, зустрічі, презентації.

А ще – писала вірші. І не просто собі писала. Вона високо піднімає планку вимогливості до себе, прагне так писати, щоб мурашки бігли по шкірі.

Вчитель. 2 грудня 2015 року у міському БК відбувся творчий вечір С.С. «Є цінність життя в неповторності кожної миті…». Завершувався захід словами ведучої: «Талант дається від Бога. Дається, аби змінити цей світ на краще. А заодно – і себе. Бо кожна, навіть найменша зміна у мікрокосмі відлунює змінами у чомусь значно більшому. Волинянка Світлана Костюк – поет від Бога. Справжній Поет…

Слайд 67

Вчитель. У червні 2016 С.С. їде в Бухарест на Дні української культури.

Слайд 68

Вчитель. У 2016 р. поетеса стала переможницею Міжнародної премії критиків за прозу (Італія).

Учасниця численних міжнародних та вітчизняних форумів і конференцій.

Друкувалась у колективних збірках «Перевесло», «Мамина криниця», «Апостол правди і науки», «Викрадення Європи», «Воїнам світла», «Осінь у камуфляжі», «Подяка Богу», «Скіфія -2014», « В століттях чатує Чернеча гора», «Натхнення», «Вінтаж», «Антологія сучасної української літератури», «Берегиня» та ін., журналах «Дзвін», «Дивослово», «Золота Пектораль», «Буковинський журнал», «Світязь», «Склянка часу», «Ангелятко», «Світ дитини», «Педагогічний пошук», «Український вісник», газеті «Літературна Україна» та в періодичних виданнях США, Італії, Польщі, Румунії, Ізраїлю.

Слайд 69

Вчитель. Переможець Всеукраїнського літературного конкурсу ім. Леся Мартовича, дипломант Міжнародного конкурсу «Зірка Полин», лауреат і переможець двох етапів Міжнародного літературного конкурсу «Чатує в століттях Чернеча гора» («Склянка часу» – до 200-річчя Шевченка), переможець конкурсів «Сто творів, які варто прочитати цього літа», «Викрадення Європи» , «Незламні українці» (ГО «Твоя ініціатива", 2015).

Твори С.Костюк перекладалися англійською, польською, російською, італійською, іспанською мовами. Автор близько 50 пісень, написаних разом із українськими та зарубіжними композиторами.

Слайд 70

До дня народження, яке святкувала в останній день осені, отримала подарунок - у Чернівецькому видавництві «Букрек» та Нововолинській друкарні «Формат» вийшла книга "Зцілення любов'ю".

А до того у вересні у Нью-Йорку побачила світ збірка її віршів у перекладі англійською Юрія Лазірка"Босоніж в небо".

Крім того, поетеса друкувалася у колективних збірниках, в зарубіжних альманахах, періодичних виданнях України, США, Італії, Польщі, Румунії, Ізраїлю.

Слайд 71-72

В Польщі видана книга «Дерево миру», до якої ввійшли вірші 60 поетів Європи. Серед них і вірші 4 поетів України: 2 львів’янок і 2 наших волинянок, Світлани Костюк і Валентини Штинько. А недавно в Нью – Йорку вийшла збірка віршів Світлани Бусел – Костюк «Ih the name love» («В ім’я любові») в перекладі англійською мовою.

Слайд 73

Вчитель. Була переможцем багатьох Всеукраїнських конкурсів, лауреатом першої Всеукраїнської літературної премії ім. Івана Низового – поета, публіциста, прозаїка. Полум’яного патріота, небайдужий голос якого упродовж 45 років надривно звучав на Луганщині.

Слайд 74

Вчитель. Іще зовсім нещодавно їй пощастило побувати в Єрусалимі: відвідати Храм Гробу Господнього, Стіну Плачу, Голгофу. Привезла на Святу землю свою нову книжку –“Зцілення любов’ю”, у якій слово «любов» звучить у різних значеннях і смислах, адже і хворе суспільство, і екологію, і душі людські, і планету можна врятувати лише ЛЮБОВ’Ю.

Вірш у записі «Боляче тільки спочатку»

Слайд 76

Вчитель. Вона жила кожен день як останній. Поспішала сказати добрим людям добрі слова, з кимсь приємним поговорити, когось підтримати, хоч і самій бувало важко. Їй хотілося, щоб щось у світі змінилося на краще, стало більше світла і добра, щоб поезія невидимим смичком торкнулась людських душ, бо від кожної людини щось таки у житті залежить…

Світлана Костюк отримала щиру любов прихильників, які рятували її усім миром і всі разом вибороли для неї ці два такі важливі останні роки її життя, на які не надіялись навіть лікарі!

Слайд 77

Вчитель. В найпопулярнішій у світі соціальній мережі Facebook утворилася відкрита група підтримки «На відстані променя», в якій налічувалось більше тисячі учасників. Світлана не втомлювалась дякувати всім, хто її підтримував. Вона запевняла, що не пройшла б і половини того шляху, який уже пройшла, без щирої допомоги простих людей – друзів, читачів, віртуальних знайомих,родини.

Без їх щирої підтримки уже давно здалася б у боротьбі зі своєю хворобою. Бо це додає сил і рятує.

Слайд 78

Вчитель. «ВЕЛИКЕ ЩАСТЯ – це бути поруч з рідними і близькими серцю людьми, отримувати їхні посмішки і трепетне мовчання, ангелики, смс, малюночки, щиру підтримку тоді, коли тобі важко. Творити… Писати… Мріяти… Фантазувати… Милуватися красою світу…»- говорила пані Світлана.

5 вересня 2016 року у фейсбуці С.С. написала:» Вдалося таки вкрасти у долі 7 неймовірно сонячних і пам'ятних серпневих днів, проведених із найріднішими людьми – чоловіком, сином, донькою, зятем, маленьким Максимком у глибині поліських лісів і таємничій тиші лісового озерця… подалі від цивілізації і складних житейських проблем… Прощання з літом було незабутнім… Що ж, не так страшно іти уже далі… І зустрічати осінь… І все, що вготовано долею…

Як Вона відчувала, як пророче народжувала кожне слово... І як раділа кожній миті.

Слайд 79

А ще зазначала: « Бути щасливою – це бути закоханою… Любити! Любити землю, на якій живеш, запахи і звуки, квіточку й метелика, вранішню зірку і туман над річкою… Любити людей, друзів, родину, країну, кохану людину… Любити життя у всіх його проявах. Любити кожну мить, відведену тобі долею для того, щоб нести світло і тепло. Любити працю, бути окриленою і натхненною. Опоетизовувати будні. Бути кимось значимим для когось. Бути собою».

Слайд 80 Пісня 17 «Я ЩАСЛИВА»

Слайд 81

Вчитель. У цьогорічний Святвечір, ще скуштувавши куті, відійшла до Господа світла душа світлої пам’яті Світлани Костюк.

Передчасна смерть саме в розквіті літ, таланту, життєвих задумів, надій і сподівань зупинила добре, ласкаве і неспокійне серце Світлани Степанівни, яке було сповнене великої Любові до всіх і всього.

Вона любила життя, любила людей, тішилася своїми дітьми і онуком Максимком, була закоханою і коханою дружиною. Мала чимало планів! І писала:

Слайд 82

відкривайте мене в моїх посмішках сонцем цілованих ніжних кутиках вуст до яких не торкнулись роки ще у книгах у віршах на згадку колись подарованих у бездонні очей і легкому тремтінні руки...

не вивчайте мене все одно залишуся загадкою у тайнописі серця - акорди надривно сумні я зостанусь для вас тихим світлом чи світлою згадкою білі тіні і вітер гойдатимуть тишу мені... я в ромашкових веснах напевно колись заблудилася у смарагдовім царстві зеленої вічно сосни мене тут не було я літала я просто наснилася ви не вірте у дійсність яка розчаровує сни... не шукайте слідів моїх марно вони ще невидимі просто слухайте вітер і шепіт пшеничних колось просто будьте душі моїй навіть на відстані вірними пам`ятайте...та так... як нікому іще не вдалось...

Вчитель. С. Бусел - Костюк любила промовляти: тримаймося на відстані променя!

Її душа тепер з нами дійсно на відстані променя, на відстані Душі, на відстані Любові, бо все минає, а Любов залишається.

То ж нехай зцілення Своєю Святою Любов’ю Христос дарує їй уже на небесах!

Світла пам’ять Благородній Душі, яка «спопеливши себе з любов’ю у серці залишилася в слові!» Світла пам'ять Світлані Костюк! Вшануємо хвилиною мовчання… Дякую.

- А зараз наші читайлики вручать нашим гостям книгу С. Бусел-Костюк

«Зцілення любов’ю», в якій вона звертається до нас такими словами:

«… Пройшовши крізь «траєкторію самоспалення», Душа знаходить у собі сили полюбити цей світ ще дужче, засобами поезії спробувати достукатися до людських Сердець, щедро розсипаючи у холодному просторі своє тепло, світло, любов до ближнього... Адже «любов, лише любов врятує світ" від самознищення...

Зцілення любов'ю потребує наше хворе суспільство, зачерствілі душі, занедбана природа...

Кожен день, відведений мені долею для Життя, хочу нести в собі цю невмирущу Любов і зігріваюче Світло... Дарувати їх людям. Почуватися від цього щасливою...

Тож тримаймося на відстані променя, дорогі Читачі.

З любов'ю-Автор

https://youtu.be/E-AngBO6Jts Поезія душі.

https://youtu.be/zS8PBOFDdKU - Найпрестижніша премія в Італії

https://youtu.be/smgu3uDjG6s - Діалоги з Світланою Костюк.

https://youtu.be/noNRRw-iQWM - Пам'яті Світлани Костюк

https://youtu.be/KnOGH_f-k-g - Прощання…

Кiлькiсть переглядiв: 927